Ласкаво просимо в мій світ психології та самопізнання!
Мене звуть Валентина, я сертифікований психолог, практикуючий в аналітичному підході. Також в своїй практиці використовую метод БСТ (Біосугестівная терапія) по корекції психосоматичних розладів. Ще я є Дитячим психологом. Допомагаю з питаннями формування здорового розвитку психіки у дітей віком до 12 років.
Я той самий психолог, який в світ психології увійшов не класичним шляхом вибираючи собі професію в юності, а через пошук відповідей на ряд важливих для мене питань, що виникали протягом всього мого свідомого життя.
Вищу психологічну освіту я вирішила отримати вже у відносно зрілому віці. Психологія мене зацікавила тому, що мені було необхідно відповісти на власні питання про себе і своє місце в світі! Адже це так важливо для кожної людини!
Коли мені було 24 роки, я переїхала зі своєю сім’єю до столиці Чехії. Рішення назрівало давно, і ось це сталося. На мою думку, цей переїзд відкривав великі можливості не тільки для мене, а й для членів моєї сім’ї. Я вважала, що моя, в той час п’ятирічна дочка, заслуговує самого кращого, в тому числі максимально якісної освіти. І якщо у неї проявляться якісь здібності і таланти, тут їй буде легше їх реалізувати. Адже що може бути важливіше щастя дитини ?!
Спочатку я будувала свою кар’єру в готельному і ресторанному бізнесі. Це було не просто, але справи йшли добре, і мені вдалося домогтися значних успіхів. Я прийшла в цей бізнес аж ніяк не за покликом серця. Просто на початку трудової діяльності, в абсолютно чужій і незнайомій для мене країні, потрібно було з чогось починати. Початком став готель в самому серці Праги, де я проявила себе як талановитий організатор, і керівництво компанії мене помітило. Після чого, мені була надана нова можливість реалізувати свій потенціал, але вже в ролі керівника в новому відкривався тоді, їх першому ресторані. Усередині працюючи, я стала керівником декількох успішних ресторанів. Життя крутилася і йшло своєю чергою. Мене завжди дуже підтримувала моя сім’я, та й сама я теж себе підбадьорювала: «Ти повинна, всім це треба».
І ось, нарешті, всі поставлені на певний період життя цілі були досягнуті. У мене добре оплачувана і стабільна робота. Всі члени моєї сім’ї щасливі, що живуть в чудовій країні, що перед ними також відкриті хороші можливості. Але тільки одне мене турбувало. Я перестала відчувати душевний комфорт. Що зі мною не так?
Все начебто добре, але моя щоденна робота перестала приносити мені радість. Говорячи відверто, мені стало не цікавим те, чим я займалася. Кожен день я приходила на своє робоче місце, до свого кабінету. У мене був прекрасний колектив і чудове керівництво. Але виконувати щоденні робочі обов’язки ставало все важче. Я не розуміла, що зі мною відбувається і чому установка «Ти повинна» перестала діяти? Думала що потрібно просто продовжувати працювати, не звертати увагу на своє незадоволення і тоді все пройде само собою. Після третьої поспіль перенесеної ангіни я потрапила в лікарню. Причому мене привезла швидка допомога за екстреними показаннями після втрати свідомості на роботі. Це був просто шок! Прокинувшись в комфортабельній палаті, я не відразу усвідомила де я перебуваю і що сталося.
У мене було багато часу подумати. І я почала аналізувати причини того, як мені настільки довгий час вдавалося виконувати таку роботу. Я задала собі питання: «Що ж мені допомагало і наповнювало енергією?». І ось я зрозуміла, що справа в людських взаєминах. Мені подобалося працювати з людьми, зі своїми підлеглими. Мені було приємно вникати в їхні робочі і життєві проблеми, разом з ними шукати виходи зі сформованих ситуацій. Саме аналіз причин вчинків різних людей, їх життєвих негараздів приносив мені велике задоволення на роботі. Але в міру просування по кар’єрних сходах спілкування з людьми поступово зводилося до мінімуму. Я все більше часу проводила за комп’ютером в офісі і, як я зрозуміла, саме це поступово і привело мене до повного «вигорання».
Надалі я аналізувала все прожиті мною роки. Я зазначила, що мені завжди з легкістю вдавалося розуміти інших людей. Причому я вміла відчути абсолютно різні особистості, різні долі. Ще коли я була чотирирічної дівчинкою, я чудово розуміла бажання і емоції своєї маленької дворічної сестрички. Батьки дуже дивувалися, як мені це вдається. А я і сама не знала, просто відчувала і все. Вже значно пізніше я дізналася, що такий дар називається емпатією. Консультація психолога якраз ґрунтується на такій людської здатності. Втім, мене це не сильно хвилювало. Найголовніше, що мені дано це. Можливість відчувати іншу людину, співпереживати йому і, найголовніше, – ставати на його місце. В емоційному і уявному планах, звичайно. Адже кожна людина, що живе на землі, має унікальний набір особистісних якостей, на які накладено віхи життєвого досвіду. І мені під силу розібратися в цих хитросплетіннях! Саме так я прийшла до розуміння того, чому я хочу присвятити все своє життя. Це професійна психологія – допомога людям у вирішенні навіть найскладніших проблем, вирішити які самотужки часто не під силу.
Проаналізувавши, як розвивається і вдосконалюється психіка людини взагалі і конкретної особистості зокрема, можна знайти ключик до багатьох життєвих проблем. Тому сенсом мого життя стала допомога людям в руйнуванні внутрішніх бар’єрів, які не дають спокійно жити і насолоджуватися життям. Консультація психолога в моєму виконанні – це завжди творча робота. Тепер я дуже щаслива, адже у мене є улюблена справа, про яку я в таємниці мріяла все своє життя. Я допомагаю людям знайти себе, а натомість отримую масу позитивних емоцій і відповіді на питання про саму себе.
